Автор: Піддубчак Ольга

Джерело: facebook

В моїх руках новенька товста книга у бардовій палітурці, на якій написано «ЛІТОПИС» та цифри «08.08.08-08.08.38». Я торкаюсь подушечками пальців золотої тисняви надписів, гострих кутків палітурки та відчуваю запах свіжонарізаного паперу в перемішку із парфумованим клеєм. В наші дні (тридцятих роках цього сторіччя) це розкіш – друкувати паперові літописи, адже всі поринають в історію завдяки віртуальним просторам – із наближеними до реальних ароматами та іншими новомодними заморочками. Але саме така візуалізація минулого, як книга, нагадує слова славнозвісного Воланда: «Рукописи не горять».

 Відкриваю ЛІТОПИС, як гадання, на будь-якій сторінці…Рррраз!

Пирогово, 17.08.13, між Маковієм та Яблуневим спасом, символічне святкування п‘ятиріччя «ЕЛІТИ ДЕРЖАВИ», 25 років тому. Босі ноги на гострій зеленій траві, старовинні вітряки. Дворняжка, із цяткою на щоці, наче родимкою, що добровільно обрала роль священої охоронниці, скромно очікуючи бажану нагороду у вигляді солодких кісточок. Вітання з нещодавно захищеною докторською Геннадія. Щире захоплення від нової білої вишиванки Володі, що сів у машину біля станції метро, наповнюючи салон коштовним парфумом. Радість від спілкування двох маленьких дворічних дівчаток - руденької кароокої Юліани та білявої блакитноокої Маргарити, що тільки пізнають цей світ краси і гармонії. Зустріч двох кандидатів в депутати Олександра та Юрія, у яких завжди так багато є згадати про їх перший крок у велику політику під час виборів 2012, та їх дружин – в минулому державного службовця, а нині щасливої мами двох діток Тетяни та лікаря-педіатра, мами трьох дітей Юлії.

Творчо заплетені коси та медову енергетику Олесі з її читанням віршів та фотосесії на сіні. Олеся так природно позує перед фотокамерою, що варто в неї брати майстер-класи. Мої спогади про першу зустріч в Маріїнському парку з Олегом, в минулому державного службовця високого рангу із ступенем кандидата політичних наук, а нині актора та вільну людину, тому життя після сорока інколи переусвідомлюється та змінюється. Представлення товариству Олександра, зустріч якого з учасниками спільноти я уявляла ще три роки тому, коли він працював в Одесі, і навіть натяку не було про його переїзд на підвищення в Академію до Києва. І ще згадала, як ми перейшли на «ти» з розумницею Іриною, тому що якось було б негармонійно спілкуватись на «ви» після поправляння локонів лагідного волосся, що розвивається на вітрі під час фотосесії… В нашому розпорядженні були яблука, маковий пиріг, оберіг, посвячений у церкві, лагідне сонце, сіно, що ми із задоволенням підкидали у гору, шершаві стіни старовинних будинків з усієї України, сильні сакральні берези, народні «маковійські» обряди та багато розмов про все…

Нещодавно один мій добрий знайомий сказав, що дух кожної людини має багатовікову історію, тільки людина про це не знає, обмежуючись лише першим шаром цього духу – своєю свідомістю та підсвідомістю… Пізно увечері, коли ми повертались «під горку» назад до виходу музею, учасники зустрічі співали українські народні пісні…

 Вважається, що коли людина співає – її душа задоволена… Так і було…

Вночі подивившись на оберіг, що подарувала мені Олеся, я подумки побажала задоволення від відпусток тим, хто не зміг приєднатись до нас у цей день та заснула…

 …Я перегорнула наступну сторінку ЛІТОПИСУ… Але це вже інша історія… вона ще пишеться…

 

Джерело: facebook Ольги Піддубчак

Кроки влади щодо євроінтеграції Ви оцінюєте

Категорія: Опитування, Всього голосів: 188

негативно (66)
позитивно (29)
ситуативно дієві (77)
мені байдуже (16)