Сни метелика. Філософська казка.

Автор: Президент ВГО «ЕЛІТА ДЕРЖАВИ»

Ольга Піддубчак

Джерело: facebook

Кожен з нас шукає сенс власного життя. Хтось цей сенс розуміє тоді, коли втрачено багато шансів і час не повернеш назад. Для того, щоб бути щасливим тут і зараз, недостатньо читати чужі книжки. Для того, щоб знайти власний шлях до стану щастя, потрібно налаштовуватись на певні хвилі гармонії свого внутрішнього та зовнішнього світу. І якщо у тебе це виходить, ти починаєш літати.

З Іриною Кравчук, яка пише під псевдонімом Ярина Мавка, ми познайомились на кафедрі державної політики та управління політичними процесами Нацакадемії державного управління. Окрім написання докторської, Іра знайшла творчий вихід у написанні прози та віршів. Сьогодні відбулась генеральна репетиція вистави "СНИ МЕТЕЛИКА", яку вона презентувала близькому колу друзів.

Я недаремно написала, що вистава була сприйнята мною, як філософська казка. У виставі йде пошук шляху гармонії між жінкою, янголом, метеликом, Всесвітом та Богом, які поєднуються та різняться між собою. Я не можу довго пояснювати сенс вистави, оскільки словосполучення слів несе вібрації більш тонкого рівня, ніж звичайний сенс поєднання звуків, що означають предмети та почуття матеріального всесвіту. Вистава буде більш зрозуміла людям з науковим, філософським, творчим складом мислення. Також хтось знайде відповідь на запитання про те, що робити, коли вершина, на яку ти йшов багато років була подолана і що з цим робити далі...

У виставі взяли участь разом з Іриною красиві та гармонійні люди, що надихали Ірину, а саме засновниця творчої майстерні, талановитий хореограф Лілія Климчук, розумниця і красуня, доцент Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченко Алла Марченко та Володимир, чоловік Ірини. Також дякую за добру компанію засновникам сайту "Жінка Українка" Юрію Пeроганичу та його дружині-письменниці Тетяні Череп. З іншими глядачами та натхненниками я не встигла познайомитись ближче:). Незважаючи на холодний вечір та сильний дощ, у мене зараз добре та світло на душі.

P.S. Коли я прийшла додому, новини в Інтернеті продовжували демонструвати кров, біль, вбитих, спалених, арешти та демонстрацію сили. "Я подумаю про це завтра", - сказала я собі, як одна героїня роману про війну Півдня та Півночі в далекій Америці позаминулого сторіччя.


"Вона пам'ятала небо... вона знала, що вільна і може літати...
Бог дав людське тіло... було тісно... хотілося тікати...
від себе... від цієї несвободи"...
Я. Мавка